Звісно, цей факт не настільки
важливий, щоб він був вартий загальної уваги. Але мене зацікавила випадкова
згадка на одному із форумів, присвяченим мистецтву, що у Великобританії в
1950-1970 рр. тривав рух із відтворення традиційної національної вишивки.
Що й казати, гобеленова вишивка
та й взагалі, старовинне шитво – зовсім особливе на цьому острові – вартує
уваги. Тож питання, навіщо заморочуватись таким рухом у вік машинної вишивки й
промислового шитва. Переді мною не стало. Бо це – гарно й варто збереження як традиція.
Як на мене, гарний аргумент.
Однак як то часто буває,я
вирішила більше дізнатися про засновницю руху Джоан Ніколсон, а в результаті
витратила немало часу, розглядаючи мистецькі роботи її доньки Nancy Nicholson.
На сьогодні – це відома майстриня із Кента, яка спеціалізується, найперше,
на вишивці. За плечима в неї – освіта за спеціальністю графічний дизайн у Maidstone College of Art, а
також – ступінь магістра The Royal College of Art.
Серед
її досягнень – цікаві роботи з папером і виготовлення листівок. Однак найбільш
відомі її вишивки. І тут відчувається не лише «міцна» мистецька шкода й гарна
освіта за плечима, але й те, що майстриня зацікавилась свого часу підходом до мистецтва
її матері.
Nancy Nicholson вишиває пташок, кортів, метеликів – стилізовані, ледь
наївні зображення, ніжні кольори, особлива увага до переходу між відтінками й
до кожного стібка.
Звісно, якщо завітати до музею в Англії, де є серед експонатів вишивки
минулих століть, то можна знайти коріння робіт майстрині. Однак безсумнівно, що
вона творчо перепрацювала багато джерел й у результатів отримала свій власний стиль
– дуже сонячний, ніжний і позитивний.
У творчості Nancy Nicholson чимало прихильників. Сподіваюся.
друзі, що й вам її роботи піднімуть настрій. Гарного дня!
Немає коментарів:
Дописати коментар