Із часів зруйнування Вавілонської вежі, якщо, звісно, не чудова легенда,
людство знайти спільну мову – одну для всі. Певно, люди вважають, що тоді їм
легше буде порозумітися.
Крім того, що час від часу якась мова «призначається» міжнародною – латина,французька,
англійська, зараз ніби у фаворитах і японська тощо, існували неодноразові
спроби сконструювати штучну мову, зрозумілу всім і водночас таку, яка б не
висувала на панівне місце якусь певну країну.
Проекти були найрізноманітніші – від штучних мов, до запевнення, що музиці судилося
стати засобом порозуміння не лиш між народами, але й між різними планетами.
Дивно, що при такій різноманітності чомусь не виник проект, що різні народи
можуть порозумітися за допомогою квітів.
Справді, чи є щось більш універсальне? Скажімо, коли американський художник
Bill Inman малює соняхи чи мальви, вони однаково зачаровують і його співвітчизників, і
скажімо. українців. Бо такі квіти, здавалося б, можна побачити на вулицях чи в
полях різних країн.
Тут варто наголосити, що це – не ботанічний живопис, який передбачає
якнайточніше, часто до застосування гіперреалізму, відтворення певної квітки. Bill Inman вдається до манери французьких імпресіоністів й
наполягає, що картини не мають відрізнятися фотографічністю.
Він зазначає, що пише своїй картини до тої миті, коли у нього виникне
відчуття, що ще один мазок пензля буде зайвим. Подеколи його роботи видаються
незвершеними, але це – спосіб створити особливу атмосферу й настрій передчуття,
викликати у глядачів бажання стати співтворцями, домислити пейзажі чи квіткові
етюди.
Яскраві кольори, багатство відтінків, сміливі мазки й замилування тим, що
він зображає на полотні,створюють особистий почерк митця, роблять його картини
впізнавами й привертають до його творчості усе нових шанувальників.
Приємного перегляду його робіт і сонячно-квіткового настрою, друзі!
Немає коментарів:
Дописати коментар