Котячий усесвіт від китайського художника Xu Xin

Чи існує країна, митці якої не надихалися б на створення чудових робіт такими чарівно-граційними, чудовими, милими, нахабними, самовпевненими… ой, перепрошую, це вже з іншого посту. Одним словом, де те місце, де б не надихалися б на творчість представниками численного й дуже різноманітного котячого племені?

Навряд чи таке місце буде знайти надто просто. Не в наш вік розповсюдження інтернету та глобалізації.

Але, звісно, митці попередніх епох теж не залишились осторонь від такої важливої теми. Скажімо, у Китаї існував традиційний напрямок живопису гохуа, призначений для зображення тварин і пейзажів, який має кардинальні відмінності від технік «західного» живопису. І чимало робіт відомих майстрів, що працювали у цій техніці, присвячені – ото диво! – котам.

Перш ніж мене почнуть виправляти знавці, чесно зізнаюсь: жодне моє твердження не претендує на академізм. Це – по-перше. 

По-друге, я в курсі, що стиль гохуа сформувався остаточно лише в 19 сторіччі, але зараз, за два століття потому, я вважаю, що його цілком можна вважати традиційним. По-третє, так, прихильники цього стилю надавали перевагу пейзажам, хоча й не забували про найрізноманітніших, здебільшого домашніх тварин, а інколи вдавались до символічних і не дуже реалістичних зображень звірів. Але хто зможе заперечити, що коти були серед улюблених тем?

Й однаково зараз мова піде про сучасного китайського художника Xu Xin, який розпочав малювати у стилі гохуа в минулому столітті, скрупульозно дотримуючись усіх численних вимог. І так, його найбільше цікавлять коти. І при всій стилізованості в нього дуже впізнавана й добре знана всім його численним шанувальникам. 

Для того, аби створити такі чудові полотна, художник, як і його попередники – творці стиля, вдається до туші й води. Кольорові акценти розставляють за допомогою особливих фарб, створених на основі природних пігментів і на водяній основі. Він малює на шовку, бавовняній чи пеньковій тканині. Користується пензликами з бамбука чи із шерсті свійських чи диких тварин.

На відміну від попередників, які цінували точні деталі, однак вдовольнялися виразними, хоч і статичними позами, Xu Xin надає перевагу відтворенню руху. Усі його пухнасті моделі ніби застигли посеред руху й от-от продовжать свої важливі справи, не звертаючи уваги на випадкових глядачів.

Приємного милування картинами Xu Xin і гарного дня, друзі!