Усе більше ілюстраторів із різних країн ставлять перед собою – інколи вголос,
розпочинаючи творчий квест, інколи «за замовчуванням» – завданням, яким би саме
місце на тренінгах із розвитку креативного мислення.
Я зараз про вправу побачити щось дивовижне й казкове в буденних речах. Пам’ятаєте,
як в дитинстві могла виконувати роль як меча джедая, так і коня, а мамин шалик
цілком міг перетворитися на шлейф принцеси, якщо вигадати, як саме його
прикріпити до короткого платтячка? На жаль, у дорослому віці, за буденними
клопотами, більшість людей перестають експлуатувати це вміння.
А «м’язам» уваги так само не завадять вправи, як і всім іншим. Та все ж, я
на початку розмови трохи покривила душею: ілюстраторам, зазвичай, нема потреби записуватись
на тренінги із розвитку вміння творити. Хоча якщо це початківець і йому дуже
хочеться… А от бажання викликати у глядачів позитивні емоції і тим самим
привернути увагу до своєї творчості часто присутнє і цілком зрозуміле.
От скажімо, корейський художник Hyemi Jeong тішить своїх шанувальників, яких у нього чимало, усе
новими малюнками. Звісно, зараз прийом, коли побутові речі чи продукти стають
частиною ілюстрації, досить розповсюджений.
Але й до нього можна підійти творчо. Скажімо. мені відразу не пощастило
згадати. Чи бачила я в якогось іншого ілюстратора роботи, де б ювелірний ланцюжок
передвоювався на контури маленького привида – «дикого, але симпатичного» (с), а
манікюрні ножиці ставали дзьобом лелеки, що квапиться донести за адресою
чергове замовлення-немовля
Саме ці милі, створені у дусі дитячих робіт, малюнки, викликають щиру
посмішку. І – бажання уважно пригледітись до речей, що нас оточують: а раптом і
в них можна побачти щось незвичне?
Приємного перегляду робіт Hyemi Jeong і гарного
настрою, друзі!
Немає коментарів:
Дописати коментар