Яке число котів оптимальне, аби людина відчула себе щасливою? От диво, що
за десять останніх років – далі, каюся, не дійшла, серед претендентів на
Шнобелівську премію ніхто не взявся досліджувати таке актуальне питання.
Хоча, можливо, при всій незаангажованості та вмінні поглянути на наукову проблему
під геть несподіваним кутом зору – а інших серед претендентів на цю знамениту нагороду
немає, вони відчували певне занепокоєння: чи можна винайти формулу, в яку б
вкладалися не завжди прості й дуже різноманітні стосунки людей і котів?
Хтось відчуває себе щасливим і без жодного котохвоста на його власній території.
А хтось уважно вислухавши анекдот про сорок
котів, як запоруку щастя старої діви, цікавиться: а в якому місці сміятися? Ну
так, поки не сорок, є куди рости, але й я поки що ще не стара чи не старий.
Навіть художники, які спеціалізуються на малюванні котів, не відрізняються «послідовністю»
у цьому питанні на своїх картинах.
Скажімо, американська художниця Rebecca Korpita любить і вміє
малювати тварин. Зображення чотирилапих її авторства зберігаються у приватних
колекціях у всьому світі, їх можна зустріти на обкладинках книг і в журналах,
на записниках та виробах із текстилю…
Але її серце належить котам. Причому, усім без винятку: вона з не меншою любов’ю
зображає «вуличних» киць ніж породистих красунь і красенів. При цьому створює
як достовірні «портрети», так і іронічно-шаржові, дуже милі малюнки.
І от, на деяких її малюнках цілком можна зіграти у гру: «знайти всіх котів.
Десять? А чого пропустили ооон того рудька, у найдальшому кутку?». А на деяких
кіт чи кішка красується в гордій самотині, яка його зовсім не гнітить. Бо там і
вираз мордочки, і вся постава промовляє: я якщо й не центр Усесвіту, хоча й це
ще не доведено, то центр картини – точно.
Тож сподіваюся, друзі, що кожен із вас зможе знайти серед творчості Rebecca Korpita ілюстрацію,
яка особливо припаде до душі й забезпечить гарний настрій. Хай щастить, друзі!
Немає коментарів:
Дописати коментар